КОЛИСЬ Я ВІРИЛА В КОХАННЯ
КОЛИСЬ Я ВІРИЛА В КОХАННЯ… Колись, давно, я вірила в кохання Чекала, мріяла, любила і ждала… Та швидко так життя моє минуло, Тому змирилася з реальністю сама. Чомусь навчили завжди відкладати Заради чогось мої мрії й почуття… То варто час навчанню віддавати, То для дітей лише іти своїм життям… Дорослі діти, посивіли скроні… Нема жаги уже ні в серці, ні в душі, Дратують й ніжні та чужі чиїсь долоні, Що почуття іще нав’язують свої… Нема бажання, мрій в майбутнє, Змирилася з буденністю життя, Бо зорі не для мене вже співають, Не про мої палкі шепочуть почуття. Колись, давно, я вірила в кохання Та мріям тим здійснитись не дано, Тому вже свічка догора остання – Закінчилось мого життя кіно…
Додав: Lilafea (20.07.2020)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 947
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
у Вас 
