РОЗВІЮ СУМ… Розвію сум свій десь під Небесами, Над морем, полем, хмарами з дощем, Бо те, що взято ще від батька й мами, Життям своїм лише до Бога донесем…
Вже не тягнутиму я більш чужі проблеми Тим чорним шлейфом все своє життя, Бо вік минає, але залишилися дилеми, Що не підвладні ні пророцтвам, ні шляхам…
Нехай печаль мою розвіють вільні вітри, Туман прикриє, не додававши сивини, У віршах залишаю зміст і титри – Навіщо, з ким й куди змогла дійти…
Розвію сум свій десь під Небесами, Сама ж об клітку долі розіб’юсь, Та з вдячністю, що жила поміж вами, У сяйві місяця я, мабуть, розчинюсь…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 978 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
