НІБИ ПАРАСОЛЬКА
НІБИ ПАРАСОЛЬКА Я, ніби, парасолька від дощу, Котра потрібна тільки у негоду. Свій Хрест я мовчки донесу, Від покуття до самого порогу... Розкрити крила зможе тільки дощ, Бо тільки він моїм керує світом, Отак живу промокшою наскрізь, Та почуттями справжніми не гріта... Десь у кутку чекатиму дощів, Чи, може, навіть зливи завітають - Любитимуть тоді без зайвих слів, Про необхідність вмить згадають. Та знову мокрою завісять на гвіздок, Чи кинуть десь лежати непомітно, Допоки громи й грози загримлять, Тоді знаходять дуже навіть спритно. Отак життя спливає в пустоту, Заповнивши собою порожнечу, Як парасолька я, чомусь, живу, Узявши цей тягар собі на плечі. Я ніби парасолька від дощу, Всім байдуже, а чи така ще вмоді - Так вік картаючи, життям своїм іду, Як те Опудало обмокле на городі... © Іванна Осос #поезія_Іванна_Осос 5.09.2020
Додав: Lilafea (07.09.2020)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1017
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
