КОЛИСЬ БУЛО… Колись було – і мріялось, й кохалось, Але, чомусь, що треба не прийшло, Хоч своє щастя відшукати намагалась, Та моє Сонце так насправді й не зійшло…
Життя такі крутезні видавало повороти, Яких би точно не хотілось навіть в снах, Чинила доля почуттям моїм супротив, То ж досягло життя моє лиш крах…
Чомусь мені кохання не судилось, Те що в кіно, у віршах, чи в казках, Усе, що мріялось колись, а чи наснилось, Десь на життєвих розгубилося стежках…
За крок до мрії, чи за мить до щастя – В надіях марних все життя моє пройшло, Ба навіть те, що думала – «Збулося!» Насправді тільки більше болю додало…
Ось догорає, мабуть, й вогнище останнє Чомусь малює знову образи пусті, Якщо вже не зійде для мене Сонце раннє, То лиш слова оці залишаться прості…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-