ПАРАСОЛЬКОВИЙ ДОЩ Сьогодні в місті дощ із парасольок, Такий от парасольковий, мабуть, Неначе ніжні переспіви сойок, Що жайворонків з себе видають…
Так й парасольки тут кружляють, Підстрибуючи в такт всіх городян, Свою беззвучну пісню нам співають, Та крила, наче, розпускають тут і там…
Асфальт промокший, бідний сіромаха, Дерева вмиті проливним отим дощем, Під мокру гілку заповзла якась комаха, Що вчора теплим тішилася днем…
Осінні грози прокотились моїм містом, В танок осінній парасольок затягли, Та навіть вітер, пролетівши з свистом, Уже, мабуть, готовий й до Зими…
То над Хрещатиком поплили парасольки, Спустились інші на Андріївський Узвіз. Одні танцюють ніби краков’як, чи польку, А інших не один тролейбус вже повіз…
Сьогодні в місті знову дощ із парасольок, Що не дозволить аж до півночі заснуть, А в серці біль та шквал нестерпних кольок, Життю по справжньому радіти не дають…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 