ГУЛЯЛА ОСІНЬ ВЕСІЛЛЯ Гуляла Осінь в снах весілля з Літом – Закохана шалено і реально вже була Але в бурштин коштовний вся одіта, Стежку до храму з ним не віднайшла…
Бо Літо вік весь свій холостякує, Блукає плаєм десь і між овець, Освідчень Осені і чуть не чує, Не хоче зовсім йти під той вінець.
Будує Осінь вже й сімейні плани – У парі з Літом щоб чекать Весну, Щоб люту Зиму вправно пережити, Не розгубивши всю свою красу…
Осінь не пара ну не пара зовсім Літу, Воно – грайливе, а вона завжди сумна, Шалене Літо бо завжди непосидюще, То ж краще Осінь хай іде собі одна…
В коханні Літо Весну знов чекає, Щоб з нею поєднати ночі й дні, Весь лист осінній вправно позбирає, Бо непідвладне навіть і лихій Зимі…
Гуляла Осінь десь одна по світу – Нового прихистку шукала шлях, Весь вік судилось, мабуть, дівувати, А свій Вінок зложити у лісах й садах…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
