Світ 

Намелюють простір і час 

Гігантські планетарні жорна,  

Прорізують світлом яскравим 

Пітьму, непроглядно чорну. 

І, кришаться на астероїди 

І на метеори,  

Згоряючи в атмосферах 

Чи падаючи у море. 

Стираються простором й часом 

У сірий пил,  

І зліплюються докупи 

Під дією вічних сил,  

І, знову щось виліплюють,  

І, знов входять в векторний час,  

Не відаючи і не знаючи 

Про усіх нас. 

Й таємно звивають волокна 

Десь між зірок життя,  

І линуть своїми орбітами 

У забуття. 

І творять десь особини 

Групу творчих начал,  

І десь гаряче зоре- ☀️ сонце 

Живить думки запал. 

І десь, у печерах простору 

І на рослинах часів,  

Нашкрябує руни писар 

У вигляді перших віршів. 

Іван Петришин