Світ
Намелюють простір і час
Гігантські планетарні жорна,
Прорізують світлом яскравим
Пітьму, непроглядно чорну.
І, кришаться на астероїди
І на метеори,
Згоряючи в атмосферах
Чи падаючи у море.
Стираються простором й часом
У сірий пил,
І зліплюються докупи
Під дією вічних сил,
І, знову щось виліплюють,
І, знов входять в векторний час,
Не відаючи і не знаючи
Про усіх нас.
Й таємно звивають волокна
Десь між зірок життя,
І линуть своїми орбітами
У забуття.
І творять десь особини
Групу творчих начал,
І десь гаряче зоре- ☀️ сонце
Живить думки запал.
І десь, у печерах простору
І на рослинах часів,
Нашкрябує руни писар
У вигляді перших віршів.
Іван Петришин
| 
у Вас