ДОЩІ
ДОЩІ… Ось знову йдуть дощі, Холодні та прозорі, Немов надрив душі, Зародженої в зорях… Промокли Небеса, Земля омита рясно, Я під дощем одна, Як та свіча, що згасла… Осіння знов гроза, Вродила блискавицю, Ніч заслін свій спуска, Та знов мені не спиться… Природа завмира, Окроплена дощами, Мабуть уже й Зима Свої рихтує сани… Вже й мрії в тих дощах, Прогнивші, наче листя Та свій віднайду шлях, Яким веде Всевишній… Ось знову йдуть дощі, В моїй душі та в серці, Промокли й ті путі, Що приведуть до смерті… Дощ змив усі роки, В калюжах розчинає, Мої ж не змить думки, Бо віршах проростають… © Іванна Осос #поезія_Іванна_Осос 7.10.2020
Додав: Lilafea (07.10.2020)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1272
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ Ludmilka : Дякую! Це ж приємно вміти любити кожну рису окремо. Мати бажання її роздивитись, зрозуміти.
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 