ДУША ЗАВМИРАЄ
ДУША ЗАВМИРАЄ Душа моя пожовкло завмирає, Неначе Ангел Вогняний горить, Куди спішить сама того не знає, Бо справді не навчилася ще жить. Мені ще сурми в Небі не сурмили, Господь іще не кличе на свій Суд, Але давно душевні крила обгоріли, Й моє зболіле тіло ледь несуть. Душа моя не відає, напевно, Де ж та межа, навіщо та чому, Чи варто й далі жити на даремне, Та знову й знову ще стрічать Весну… Моє життя мені не знадобилось, Живу, мабуть, для іншої мети Усе, що мріялось і що наснилось, Насправді ж не зуміла віднайти. Я ще живу, любити щоб й творити, То ж Ангел мій обпалений буттям, Не може втомлений і крил зложити, Допоки Бог панує над моїм життям… © Іванна Осос #поезія_Іванна_Осос 28.10.2020
Додав: Lilafea (28.10.2020)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1107
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
Вітаю Вас з Новим 2026 роком! 
