ЛИСТОПАДОВИЙ ДОЩ Осінній дощ гуляє знову листопадом Не мокро-сірий, а яскравий падолист, В гірких сльозах німим блукає садом, По тих стежках, де ми колись зійшлись.
Там де солодкими вмивались почуттями, Удвох Надію, Віру та Любов плекали тут, Затерто й змито, мабуть, не лише дощами, Тому й вітри вже того сенсу не несуть.
Колись і грози нам гриміли в листопаді, Так по-весняному роїлись тут й думки, Але прогнило все, як й ті листки опалі, Порожні спогади лишились, як димки…
Життя триває – рік біжить за роком, В осінніх парках знову листя, ніби дощ, Пригадую, як впевненим йшла кроком, Та щиро мріяла про все, щоб ще збулось.
То ж з тих часів я не люблю осінні парки, Щоб не побачити листопадового дощу, Де спогади залишились безглузді й сварки, Тому новими лиш стежками далі йду…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.
у Вас