«ДЖУМАНДЖІ-COVID» Тривога в серці, щем отой пекучий, В період смутку, горя та розлук, Якийсь глухий, тупий й болючий, Чи й надприродній в грудях стук…
Свічки весь рік безмовно плачуть, Й душа розбита та поранена кровить, Бо найрідніші нас лиш з Неба бачать, А нам без них судилось й далі жить…
То ж сьогодення, як кіно «Джуманджі», Цей рік завершу я, чи може, також ні, Наступний нас уже який чекає рівень – Той що прощатись, чи творить пісні..?
Мабуть «Джуманджі» ця також хворіла, Тому весь час міняє дикі правила свої, Або у COVID ще страшніша вбивча сила – То ж він,глузуючи, не піддається навіть грі…
Рік – лотерея цей, чи нова кара Божа, Хоч з оптимізмом ми стрічали, як і всі. Та сотнями уже вкладає в смертне ложе, Не розбираючись старі, чи й молоді…
Давайте спільно призупинимо це лихо, З турботою про кожного й про всіх, Молитви щирі прошепчімо навіть тихо, Всевишній щоб пробачив кожен гріх…
Завершиться тоді «Джуманджі-COVID», Навіки знищимо всі його рівні та азарт, Щоб щастя в серці забурлило і у крові, А в почуттях душа вловила ритму старт.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 891 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас