Притулитись і просто лежати, У клубочок згорнутись, мов котик, Обіймати і маму, і тата, Відчувати закоханий дотик… Пролітають роки навіжено, І зникає дитинство в нікуди, Спішимо, підганяєм, женемо, Забуваєм…, так більше не буде… Милуватися поруч красою, Укривати цілунками втішно, І щоранку букети з росою, Щебетати щовечора ніжно… За годиною лине година, Видихають емоції груди, І не чує байдужо людина, Без бажання…, так більше не буде… Біля вас пригорнувся клубочок, Аж муркоче до тата і мами, Я не знаю відвертіших очок, І щасливіше миті між вами… Та хвилина хвилину лоскоче, Підкидає в відносини блуду, Ніби заздрісно в вухо шепоче, Не зважати…, так більше не буде… Народившись, зростаючи, йдучи, Наздогнавши омріяну долю, Саме ми свого щастя ведучі, Воно нашу виконує волю… То ж плекайте взаємини ревно, Не розтративши ані секунди, Ці слова я пишу не даремно: Пам’ятайте…, так більше не буде…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
