Я – СОВА… Мабуть колись я народилася Совою, Давним-давно, ще в першому житті, Тому і доля моя видалась сумною – Бо на землі не віднайшла свої путі…
Щось від Сови залишилось й до нині, Бо темна ніч – моя стихія й благодать, Постійно в снах мандрую по долині, Де намагаюсь своє щастя відшукать…
Та я – Сова, що, мабуть, зветься сніжна, Колись давно з якою ще Ісайя говорив, Душа летіла б й серце в злетах ніжне, Хоча тепер, на жаль, своїх не маю крил…
Усім відомо – білі Сови сну не знають, Тому, як я, літають завжди ніч, чи день, Ні відпочинку, ані спокою не мають, Та не виспівують чаруючих пісень…
Хоч, кажуть, бачу і минуле, і майбутнє, Але своє не в силах я собі наворожить, Якщо й в житті моїм усе не зовсім путнє, Та зобов’язана таким, яке дано, дожить…
Вам дивно, що Сова й не має пари? Так, у житті насправді пари не знайшла. Мабуть мою ще в древності продали, Тому життям мандрую й світом я одна…
Хоча колись я народилася Совою, Тепер, чомусь, я Жінкою прийшла, Пірнувши у лиху реальність з головою, По Волі Божій, я життям своїм пройшла!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
