ЧОРНИЙ ВОРОН Знов Чорний Ворон у душі вселивсь… Свої думкам диктує, мрії та бажання, Так ніби крові вдосталь не напивсь, Розбивши серце вщент клюванням…
Тому, мабуть, так чорно навкруги, Навіть сніги, чомусь, зуміли чорніти, Щоб кладку ту я не зуміла перейти, Туди, де в радості могла б ще жити…
Той Ворон знову понакаркує біди, Чомусь ніяк не може вгомонитись, Але на путь оту ступлю й серед зими, Котра веде, щоб щастям окропитись…
Не каркай Вороне, мій слух – це не твоє Тому підступні звуки і душею не почую, Візьму той Хрест важкий, що Бог мені дає, Та мовчки на свою Голгофу помандрую…
Хоч Чорний Ворон у душі вселивсь, Та знаю, як його насправді подолати, Бо за життя мій розум вже навчивсь, Як чорноту оту в молитві розтоптати…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1172 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
