|
|
COVID - 19
Палата. Ліжко. Біль. Страхи.
Вікно, зашторене як-небудь.
Все ті ж засніжені дахи,
Занурені у сіре небо,
І та ж без просвітку печаль,
А ще, коли нема нікого,
Коли надія лиш на Бога,
Стає себе безмірно жаль.
Хоча, по правді як сказати, -
Прожив таки ж немало літ...
Ось смерть заходить до палати
І посміхається:
-Привіт!
|
Додав: suziria (06.02.2021)
| Автор: © suziria |
|
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi: І філософія, і життєва мудрість в одному вірші. Душа мандрує по всьому тілу, але фінал зі шлунком який! Оригінально й дотепно написано.
virchi: Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
virchi: Пристрасний, чуттєвий вірш — вітер тут стає метафорою нестримного бажання і туги за коханою людиною.
Дуже вдалий образ у першому рядку — ототож
|
|
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
|
у Вас