ЗИМА ЗГАДАЛА, ЩО ЗИМА… Зима згадала врешті, що Зима – Обов’язок її морозити й сніжити, Що має право розгулятися сповна, У задоволення короткий вік прожити…
Зима згадала врешті, що Зима – Що вона право має і на заметілі, Хоча Різдво причепурити не змогла, Та ще встигає розпустити коси білі…
Зима згадала врешті, що Зима – Що сніг чекають не лише у Буковелі, Бо на санчатах мчати хоче й дітвора, Та замки сніжні будувати та оселі…
Зима згадала врешті, що Зима – У кучугурах снігу потонули і проспекти, А в ніжно-білі шуби навіть вікна одягла, Мороз не зміг щоб свій рисунок стерти…
Зима згадала врешті, що Зима – Гуляє містом, витанцьовує зухвало, Все білим снігом, наче пухом покрива, Але й цього, чомусь, їй явно ще замало…
Зима згадала врешті, що Зима – У сніг закуті всі шляхи і магістралі, Неначе лебідь білі крила розправля, Щоб всі забули про хвороби і печалі…
Зима згадала врешті, що Зима – Морозним вітром навіть в душу рветься, Думки мої тому такі холодні, мов журба, Так скрижаніло знову мріється й живеться…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1133 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
