ВЕСНА ІЗ СУМОМ… На жаль, Весна прийшла із сумом, Свічки все ті ж на покуті стоять, Чекали Весну, горе щоб заснуло, Та сльози душу знову роз’ятрять…
Вже й рік 20-й врешті завершився, Нова Весна до нас ступила на поріг, Та смерть не припиняє ще глумиться, Покутуємо мов якийсь родинний гріх…
О, Господи, почуй мою молитву – Молюся нині за усіх, хто вже пішов, Чому Всевишній, мов болючу бритву, Смерть посилає на родину.., не любов…
Таким життя усім прийшло нам з Неба, Вік завершивши й путь свій, помирать, Але яка насправді в Господа потреба, Щоб часто так в одній родині забирать…
Невже усім, чомусь, судилось одночасно До Господа на Суд поспішно так піти, Одним в поважнім віці, іншим і завчасно, Ще не поживши за для мрій своїх й мети…
На жаль, Весна прийшла з сльозами, То ж знову свічку поминальну засвітім, «За упокій!» молитву прошепчім устами – До Господа новоспочилу душу відпустім…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1060 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
