ДУША У НЕБО ПОЛЕТІЛА Душа вже в Небо нині полетіла, Навіть журливим птахом не кричить, Стражденно вчора хоч й боліло тіло, Що бездиханно немічне лежить…
Нетлінну Душу справді не турбує, Куди зложить життя свого печаль, Лише простору нині справді потребує, Молитви, щирості та вдячності мовчань…
Сльозами їй ніколи не вмиватись – Гірких й рясних Душа не потребує сліз, Лише на Бога завжди хоче сподіватись, На Ангела, щоб вчасно в Небеса відніс…
Вже туга й розпач наш їй не потрібен, Бо недоречний навіть тілу без душі, Не хоче чути, щоб над нею лементіли, Чи й зупиняли на останньому путі…
Погодьтесь, плачемо ми справді щиро, Лише себе без неї пожалівши сироту, То ж Душу рідну ми до Бога відпустімо У Новий Світ – в бездонну Неба висоту…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.
у Вас