ДУША У НЕБО ПОЛЕТІЛА Душа вже в Небо нині полетіла, Навіть журливим птахом не кричить, Стражденно вчора хоч й боліло тіло, Що бездиханно немічне лежить…
Нетлінну Душу справді не турбує, Куди зложить життя свого печаль, Лише простору нині справді потребує, Молитви, щирості та вдячності мовчань…
Сльозами їй ніколи не вмиватись – Гірких й рясних Душа не потребує сліз, Лише на Бога завжди хоче сподіватись, На Ангела, щоб вчасно в Небеса відніс…
Вже туга й розпач наш їй не потрібен, Бо недоречний навіть тілу без душі, Не хоче чути, щоб над нею лементіли, Чи й зупиняли на останньому путі…
Погодьтесь, плачемо ми справді щиро, Лише себе без неї пожалівши сироту, То ж Душу рідну ми до Бога відпустімо У Новий Світ – в бездонну Неба висоту…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1112 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
