КЛИЧЕ БЕЗОДНЯ
КЛИЧЕ БЕЗОДНЯ Знову кличе безодня та манить Чорно-вогняним пекла теплом, Спопеляючи й Душу поранить, Оповивши терновим вінком… Зазомбовано йду до безодні, Розуміючи заклик на смерть, Почуття розгубивши холодні, Знов ступаю в її круговерть… Оповите тонкою Душею, Тіло тлінне безмовно кричить, Бо прикрите сирою землею, У безодню з життям полетить… В негараздах обвуглені крила, Навіть Ангелам не розпрямить, Суть життя, яку не захистила, Вже й безодня не хоче впустить… То ж піду по дорозі життєвій Вже до вічності, мабуть, межі, Не піддавшись спокусі миттєвій, Віднайти щоб безсмертя в вогні… © Іванна Осос #поезія_Іванна_Осос 2.03.2021
Додав: Lilafea (02.03.2021)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1194
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ virchi : Вірш дихає вдячністю і новонародженою радістю. І справді, кожен день - як Божий дар.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 