А ГОРИ Я НІКОЛИ НЕ ЛЮБИЛА...
А ГОРИ Я НІКОЛИ НЕ ЛЮБИЛА А гори я ніколи не любила, В них спокою ніколи не знайду, Моя душа до моря завжди мліла, Туди думками навіть в снах піду… У горах не знаходжу я розради, Хоча вони так близько до Небес, Душа моя болюча й повна зради, То ж свій у гори не нестиму Хрест… Комусь у горах, наче у колисці, Вколисана душа, як немовля, Для мене навіть шелест в листі, Стискає душу мов туга петля… Хтось в горах бачить позитиви, Я ж на рівнинах прокладаю шлях, Коли насправді досягну вершини, То лиш у творчості й життя боях… Гірське повітря не бентежить, На повні груди дихаю й в містах, Лише Всевишній справді стежить, Щоб правильний я обирала шлях… На сіно й квіти в мене алергія, Нехай щасливо там собі живуть, Якщо у когось позривати ностальгія, Смерті в вінках моїх не віднайдуть… На відпочинок в гори не поїду, Хоча душа туди навіки відлетить, Писатиму я ще про Мавку й Енеїду, Життя мого доки не ввірвалась нить… А гори я ніколи не любила, Для них не маю в серці почуттів, Та душу навіть в гори відпустила б, Якби того Всевишній захотів… © Іванна Осос #поезія_Іванна_Осос 14.06.2021
Додав: Lilafea (14.06.2021)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1177
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ virchi : Вірш дихає вдячністю і новонародженою радістю. І справді, кожен день - як Божий дар.
у Вас 