ПРОЗРІННЯ Ось завершилися терпіння, Ніби з душі прибрала бруд, Бо вже в свідомості прозріння – Відчула, хто насправді друг...
Не бачу в людях ті чесноти, Яких там навіть зроду не було, Фантазій нових не плекаю ноти, Мов у індійському кіно... Бо і родина - не родина, Та друзі зовсім не брати, Коли ти теж проста людина, Якій бракує йоти теплоти...
Раз сто-п'ятсот допомагаєш, Ніхто тоді не цінить загалом, Коли ж сама добра бажаєш, Віддячать приторності злом...
Як сил нема проблеми інших, Вирішить знову там, чи тут, То снігом попрікнуть торішнім, А серце й душу розіпнуть...
Хоч на могилі скажуть слово, Згадають що добро було..? Чи й мертву лаятимуть знову, Вмокнувши в попрікань лайно...
Прозріння дав мені Всевишній, То ж разом з Ним моя душа, Фільтрує, хто є зайвим-лишнім Що труїть ядом сенс життя...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1397 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
