О, милий Боже, дай ума, Якого в нас чомусь нема! І, як не прикро, але так Вам скаже це любий простак, Що українська голь німа. Немов скувала всіх зима, Йдемо зігнувшись до землі, Мов ті примари у імлі. Ну скільки можна вже блукать І долі кращої шукать У Богом даному раю, І знов стояти на краю?... Не день, не два, а купу літ Нам заливає очі піт… Колін, мабуть, сто двадцять шість Похоронила горда злість, З брехнею в дружбі і гріха… Нахабством зрощена пиха Воює світом раз-у-раз, Немов гієна, мов той сказ І заражає всіх підряд, Щоб мати вигоду й заряд. А ми не робим з того зиск. Цікавить нас, лиш моди писк, Як рід людський загнати в глей, А душу витрясти з грудей, Завдаючи трагічних втрат, Без суду, вироку і ґрат… Щоби багатством обрости, Ми забуваєм за хрести, За честь і совість, за любов І за святу невинну кров… І, лиш коли димлять мости Ми просим: - Господи прости!!! А нам би гордість ту і злість Перевести у інший зміст, Щоби правдивістю й добром Писать життя, а не пером Невмілих, підлих посіпак, Бо нам чесати той гопак І нашим дітям в майбутті, Щоб не страждати у житті, Та сили волі все ж нема… Подай нам, Господи, ума!!!
Добре коли українці роблять правильні висновки, але є й інша категорія українців, які не підтримують наші з вами погляди і, щоб їх переконати, ми пускаємо в хід нашу " зброю" - слово, побудоване на правді і добрі. Дякую, що читаєте. З повагою.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
