ОДИНОКИЙ ЛІХТАР Душа моя, немов ліхтар, що серед лісу, Котрого хтось отак безглуздо помістив, Немов омита в мертвих водах Стіксу, Хоча про смерть ніхто не сповістив…
Я не даремно, як отой ліхтар у хащах, Життям палаючи, освітлюю пітьму, Хоча, можливо, записали до пропащих, На перекір усім яскравістю живу!
В житті нічого не буває на даремне, Бо жоден волос ще із голови не впав, Явно освітленим стає завжди таємне, Коли Всевишній цього справді забажав…
Ото ж живу і, як ліхтар цей одинокий, По Волі Божій, світлом теплим догорю, Душевний завше буду зберігати спокій, Бо в небуття безслідно і по смерті не піду…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1224 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас