ВИГЛЯДАЮ МИКОЛАЯ Мабуть, я також виглядаю Миколая, Ніби ота маленька дівчинка колись, Хоча бажань насправді вже не маю, Бо всі із небуттям давно зрослись…
Та в молитвах благатиму Святого, Щоб стежу до сердець не забував, Навіть до тих, хто не просив нічого, А помисли свої на благо спрямував…
Ще досі в кожнім з нас живе дитина, Котра чекає завжди Миколая і Різдво, Закарбувалася у нашій пам’яті картина, Чекали як гуртом на Новорічне торжество…
Та не лиш в снах ми виглядаєм знову На Миколая, спів колядок й щедрівок, Як завжди, мабуть, хочеться в обнову Одіти знову дім, усіх дорослих та діток…
Давайте дітьми завжди залишатись, А не лише на Миколая, чи Різдво, Якщо і не любити всіх, то поважати, Гіркої смути щоб в родинах не було…
Потрібно вчитися нам щирості такої, Як у дітей, що свято вірять у дива, То ж не вбиваймо паростки любові, Якщо й покрила скроні сивина…
Мабуть, я також виглядаю Миколая, Хоч не пишу давно Йому листи, Про всі бажання й мрії забуваю, Щоб душу в вічність гідно донести…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас