Сумом день народження сповито.
Спогадів нахлинули рої.
Ще один безплідний рік прожито.
Знов невтішні роздуми мої.
Я прийшла у світ не для кохання,
Не для серенади під вікном,
А для горя, муки і страждання,
І щоб називатися лайном.
Я жила не ради слави й грошей.
Не моє було то, не моє.
Мріяла зустріти тут хороших
Друзів. Тільки доля не дає.
Не дає ні друзів, ні родини,
Ні умов, щоб знятися з Хреста
Проклятої Господом людини.
Все життя - міраж і марнота.
Хрест кармічний нелегкий, сутужний,
Я нести приречена сама
І терпіти наклеп осоружний,
Зраду, лихослів"я. А пітьма
Часом поглинає бідну душу.
Я тону в липкій трясовині
Спогадів. З них вибратись не можу.
Вже недовго животіть мені.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1453 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ZhasminVKanoe:Пане Артуре (Іване), дуже важко ваше простирало читати. Ви хоча б инколи робили абзаци, та й багацько речень ваших — вельми кострубаті. З головним вашим застереженням: &q
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас