Я став чомусь таким сентиментальним, І спогади, - неначе той альбом, Проймаюсь то спонтанним, то – ментальним, Вагаюся, що вибрати гербом… І подумки спрямовую свідомість На те, чого в житті я ще не встиг, Що б я змінив, додав би що натомість, Безвиходей, до виходів простих… І боляче від того, що не сталось, Стирається, що – мало й загуло, І те, що, взявши в мене, не питалось, І те, що злу утілилось на зло… Радію всім народженням щасливим, І плачу знову вслід усім смертям, Та попри біль, усупереч всім зливам, Я знов кохаю, досі, до нестям… Сентиментальність – то не вік, не вада, Це досвід тих, кого не утомить, Минуле – це якраз та справжня правда, Яка мені дозволила цю мить…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1714 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
