За героїв говорять подвиги, За поетів – цитують вірші, Я не знаю, насправді, жодного, Хто б намарив про себе більше… Крикунів ми, звичайно, бачили, Вони били себе у груди, Та неправду їм не пробачили, Адже правда – це совість, люди… І лаврові вінки здобутими Дуже часто кладуться в труни, Головне – щоби не забутими, Бо вони – обереги, руни… Не для пафосу, не для публіки, Не принизити і не впасти, А пекти неповторні бублики І нужденним копійку класти… І юрбу сколихати нотами, І підкови, знання кувати, І щодня керувати сотами, І з душею тіла лікувати… За героїв – говорять подвиги, За поетів – цитують вірші, До останнього свого подиху Просто прагніть, бо ви – не гірші…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
