Коли засіваєш свій простір квітами... І віру в іншого квітчаєш мальвами... Важливо, щоб не висушив тебе сухоцвітами... Не затемнив радість сумними барвами... Коли промінням запалюєш вогнище... І теплом своїм грієш полум'я... Важливо, щоб той вогонь не спалив тебе... І не надломив віру у власне я... Коли стелиш свої стежки росами... І долонями віддаєш омитими... Тоді хай твоє колосся ляже покосами... Сонцем зрощене, а не градом вибите... Коли праця твоя зі старанністю і всі кроки твої із вдячністю... Важливо серце кріпити мудрістю... Й все прийдешнє втілиться радістю...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас