Коли засіваєш свій простір квітами... І віру в іншого квітчаєш мальвами... Важливо, щоб не висушив тебе сухоцвітами... Не затемнив радість сумними барвами... Коли промінням запалюєш вогнище... І теплом своїм грієш полум'я... Важливо, щоб той вогонь не спалив тебе... І не надломив віру у власне я... Коли стелиш свої стежки росами... І долонями віддаєш омитими... Тоді хай твоє колосся ляже покосами... Сонцем зрощене, а не градом вибите... Коли праця твоя зі старанністю і всі кроки твої із вдячністю... Важливо серце кріпити мудрістю... Й все прийдешнє втілиться радістю...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1162 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
