нас розділяє ріка образ,
проклять і грубих слів,
неприйняття, невірності дум,
роз'єднаність почуттів,
жага багатства, бурі принижень...
так, кожен якось сам собі вижив,
після психологічних травм,
наче зело, між чужих трав,
хтось, що хотів, те дістав,
потоптавшись по серці другого,
закликаючи до єднання народу,
даючи волю і свободу
своїм емоціям і почуттям,
а, ти? ти- винен сам!
мати, володіти, посідати!
христообіцяний брате,
ти- нам чужий, ніхто,
хоч - і того ж народу.
тобі в наказання і в нагороду,
покажемо наші строї, нашу моду-
ми над тобою сміємось: це- нормальнo
бачиш, як одягнені гарно?
ми познущалися над тобою немарно-
у нас, все є.
заздр! це- нормальне почуття.
так усі роблять, а ти- ніхто.
немо.
і, з тобою, ми спілкуватися
не буде`мо.
не бу`демо.
але- й осудимо,
бо так роблять усі.
проросли волошки у вівсі.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 907 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас