Жив я на Донбасі, у селі,
Мав хатину й статки чималі.
Почалась невгадано війна
І життя понищила вона.
Погоріло все моє добро.
Маю струс, пошкоджене ребро.
Ледве-ледве я з села утік.
На блукання Бог мене прирік.
Ні роботи, ні житла нема.
ТЦК до війська не прийма.
Я старий занадто для війни.
Що тут вдієш? Чим я завинив?
А життя у рідній стороні...
Слів бракує описать мені.
Ціни скачуть, наче жеребці,
А фінанси плачуть в гаманці.
Якось я збирав пусті пляшки.
Там велосипед стояв,такий...
Словом, дуже в око він упав.
На базар відніс його й продав.
Ох, і поталанило мені!
П"ять велосипедів за п"ять днів
Назбирав у місті залюбки.
Дав суддя п"ять років. Хрін такий!
Вже я оселився у тюрмі
На державних суші й шаурмі.
Прихисток тепер у мене є.
Тільки думка спати не дає.
Нещаслива, певне, цифра п"ять.
Цифра сім, говорять, благодать.
Сім велосипедів за сім днів!
Мабуть, на курорті я б сидів.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 175 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
