Немає більшого гріху, як погасити чуже світло... І прощення нема тому, хто рік за роком звик так жити... Не варто вдарити когось, бо засвітивсь і ріже очі... Бо Бог не злізе із Небес, однак воздасть таким охочим... А світлячка він підніме і сльози витре і коліно... І подорожник прикладе... Бо сяйво - із Творцем єдине... А хто руками плодить тьму... Чи хоче бути замість Бога: світло захочу запалю, і погасити в мене змога... То Бог запалить світлом теж - пізнати дасть найкращі миті, і як ввійде в висот кураж, за мить зуміє все згасити... І не для кари, зовсім ні... А для науки цього світу... Що якщо хочеш світла сам... Не смій у комусь погасити...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
