Якби ж відчув весь біль, причинений тобою за ці роки, і виплакав такий же океан... Лише б тоді, не був би одиноким... І не завдав би болю іншим сам... Все решта фарс... Не вірю більше слову, про чесність про довіру, про життя... Не врівноважити так просто таку гирю на тих вагах великого буття... В тому і суть... Нікому всі не винні, а плата спільна - щастя дане теж... Лиш так Господь вчить жити не свавіллям... Не бути тим, хто буде в тебе теж... Ти думаєш... Та що мені до неї, це ж її сльози і її життя... Перетерпить не в перше епопею... Я лише створюю собі нове життя... Хай так... І я звернусь до Бога... подам теж позов на найвищий суд... І хай дадуть ту рівноважну в руки, для кожного, Його найвищу суть...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
