Якби ж відчув весь біль, причинений тобою за ці роки, і виплакав такий же океан... Лише б тоді, не був би одиноким... І не завдав би болю іншим сам... Все решта фарс... Не вірю більше слову, про чесність про довіру, про життя... Не врівноважити так просто таку гирю на тих вагах великого буття... В тому і суть... Нікому всі не винні, а плата спільна - щастя дане теж... Лиш так Господь вчить жити не свавіллям... Не бути тим, хто буде в тебе теж... Ти думаєш... Та що мені до неї, це ж її сльози і її життя... Перетерпить не в перше епопею... Я лише створюю собі нове життя... Хай так... І я звернусь до Бога... подам теж позов на найвищий суд... І хай дадуть ту рівноважну в руки, для кожного, Його найвищу суть...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас