День вмирав повільно, неохоче.
Опускалась на містечко ніч,
Одягла комбінезон жіночий,
Запалила міріади свіч.
Викотився місяць вайлувато
І запала тиша навкруги.
Сповила дрімота люд завзято.
Та не спали підлі вороги.
Ось вони, ненависні шахеди.
Чути сильні вибухи кругом,
Крик і стогін. Ген, летять ракети.
Пожирає плоть людську вогонь.
Над містечком світиться заграва.
Всюди пекло. Ясно, ніби вдень.
Хто, скажіть, надав бандитам право
Нищити беззахисних людей?
Ні, не дасть прощення Бог ніколи
Вбивцям, що засіли у Кремлі.
Душі їхні не спасуть престоли,
Зведені на спаленій землі.
Щиро Вам вдячна. Ви з паном Украном - мої перші вчителі поетичної майстерності.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
