Зрадила мати мене
Ще, як була я дитиною.
Стало життя це, земне,
Ніченькою горобиною.
Я постаріла, однак
Рана моя не загоїться.
Душу з"їдає, мов рак,
Гнів. Серце не заспокоїться.
Біль від образи, печаль
Сон проганяють щовечора.
Згадую матір. На жаль,
Нею на біди приречена.
Дивне життя у дівчат:
З хлопцями любо кохатися.
Про байстрюків-дитинчат
Годі в той час клопотатися.
Та непотрібне дитя,
Вчинком рідні заплямоване,
Біль пронесе крізь життя,
Буде ганьбою тавроване.
PS.Прошу читача не ототожнювати авторку з літературною героїнею.
Гарний вірш, легко читається, добре сприймається, але, п. Таміло, мені вже немало років, та я не пригадую щоб байстрюків так нагинали в житті. Ваша історія, мабуть, ще з 18 го століття, а якщо теперішня, то із забитого, Богом забутого села.
Дякую, пані Катерино, за коментар. Приємно. Дійсно, в наших селах, і не тільки в наших, подекуди полюбляють попрікати декого за своє народження. Випадків мало, але вони є, на жаль. Пережитки минулого так просто не зникають і боляче ранять.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
