Я знаю стільки молитов до Тебе... Та жодна з них не зрівниться з тією, яка є тихими дитячими словами... Яка крізь серце потрапляє в Небо... І на питання: Як чинити, Боже?.. Стань кроками моїми і руками? Скажи мені, будь ласка, якщо можна?.. Стань для людей крізь мене їм словами... Коли моїх думок не вистачає... Я мов дитя, відкрита лиш з тобою... І як не знаю, як в житті чинити... Тебе прошу, чинити Твою волю... Бо часом страх охопить мою душу... Чи злість безсилля так візьме за горло... Що лише віру - зброю брати мушу... І з нею і з Тобою вийду гордо... Не знаю, як жила б без тебе Боже... Між тисяч раз, здавалося, безсила... Та тільки погляд в душу я заводжу... І звідти Ти даруєш мені крила... В релігії є тисяч молитов, акафістів... І мудростей Святого... Та не ступила б й кроку власних битв... Без віри в Тебе... Без свого серця й в ньому Слова Твого...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
