Кодекс правди

КОДЕКС ПРАВДИ

ПРЕАМБУЛА

Правий не той, хто правду знає,

А той, хто може свою правду довести!

У цьому я уже не сумніваюсь,

Відкинеш сумніви і Ти.

Стаття 1.

Спитай у світу: де є правда?

Світ тобі скаже: в кожного своя!

Тому й спільнота людська ради

Не може собі дать без нагая.

Стаття 2.

От чом патриції керують,

Наповнюючи яствами лоби,

Аж поки правда сили їх холуїв

Не доведе, що правда у юрби. 

Стаття 3.

Не люблять в нас розумників одвіку,

Несхожих вішали, палили, в нас – гризуть,

Оригінальний, не такий, як всі, – каліка,

І не цікава твоя правда, твоя суть.

Стаття 4.

Найбільше правду знають в судочинстві,

Попався, – не лови в процесі ґав,

Доводь законності й себе єдинство,

Бо крайній той, - хто з правдою програв.   

Стаття 5.

Не бий себе у груди перед людом,

 Що дав би голову за правду на відсіч,

Бо відсічуть, не сумнівайся, і у груди

Заб’ють кілок осиковий на ніч.

Стаття 6.

Доводити своє потрібно зразу,

Так послідовно викладать думки,

Щоб жодна заздрісна зараза

Не встигла й смикнути руки.

Стаття 7.

Прийшов, побачив і поцілив

Влучним ударом, словом у місця,

Від болю у яких твій ворог стане білим,

І його правда зникне із лиця.

Стаття 8.

Так легко правду у собі тримати,

І важко так її на розсуд промовлять,

Ти можеш правду й поховати, -

Вона сама воскресне від проклять.

Стаття 9.

Правда буває цукром і полином,

Часом вбиває і не раз цілить,

 Слід відчувати ту межу незриму,

Коли потрібно правду запалить.

Стаття 10.

Наприклад, є проблема поколінь,

І споконвіку тут нема розради,

Батьки і діти – світло й тінь,

Ну що поробиш, - гірка правда.

Стаття 11.

Адам і Єва вигнані із Раю,

Їм довелось на вік чимало лих,

Та правда в тім, що щасливіших не буває,

Ніж ті, хто пізнає солодкий гріх. 

Стаття 12.

Хто в школі вчиться на «відмінно»,

Незаперечно, у житті не пропаде,

Однак, у більшості, помре він бідно,

Статистика рахунки з ним зведе.

Стаття 13.

 Жартують всі нормальні люди,

Не лише настрою заради,

І знають істину усюди,

Що в кожнім жарті – доля правди.

Стаття 14.

Межа між правдою й брехнею

Щорік стає помітнішою менш,

Бо принципи людські зійшли на ахінею,

А почуття – на потяг без одеж.

Стаття 15.

Вдалося раз комусь збрехати,

І віри вже тому не ймуть,

Але прийдуть, мов причаровані, до хати

І тихо спосіб переймуть.

Стаття 16.

Будують храми благодійно,

«Святі» конфесій, сект і влад,

І розчаровують постійно

 Ті ж речники химерних правд.

Стаття 17.

Казати правду – не гріховно,

Всі наслідки пізнаєш ти пізніш,

Як доведеться повідбріхуватись кровно,

Щоб в спокої лишили тебе лиш.

Стаття 18.

Скрізь платять за брехню добряче,

І йде розплата за слова,

Якщо на правду схожі вони, наче

Промовила їх хвора голова.

Стаття 19.

Блукає людство в пошуках поради,

Як втілити правдивість в надбання,

І кажуть, що брехню перемагає правда,

Та тільки це найбільша є брехня.

ПІСЛЯМОВА

Без правди людству жити випадало,

Та й в кожного бувала така мить,

Коли вкрай треба, а вся правда – спить,

І що найгірше, з ким попало…