Прийшла весна з теплом і квітом,
Знов сипле пелюстковий сніг.
А на планеті гинуть діти.
Війна калічить, нищить їх.
У мІзках крутяться питання,
Вночі заснути не дають.
Чому, за що нам ці страждання?
Допоки будуть мстивість, лють,
НенАвисть, гнів, брехня, підлота
Губити цей прекрасний світ?
Вони затягують в болото
Війни землян. І гине цвіт,
Цвіт людства, молодь, гине всюди.
Уся планета в цій біді.
Невже не можуть жити люди
Без війн і нищення родІв?
Невже Господь зневажив людство
Настільки тим, що розум дав,
Щоб ми вчиняли самогубство
У війнах? Розум - той ще дар!
Панує всюди в Україні
Розкішна, чарівнА весна.
Але краса не тішить нині,
Бо в мІзках у людей - війна.
У цьому вірші ви створили пронизливий контраст між красою весни і жахіттям війни. Перші рядки змальовують ідилічну картину "пелюсткового снігу", яка різко обривається усвідомленням того, що "на планеті гинуть діти". Ваш вірш вражає своєю емоційною відвертістю та вмінням поєднати красу природи з болісними реаліями сучасності...
Дякую за коментар. Мені дуже хочеться писати лише про красу природи і красу людської душі в цьому прекрасному земному світі. Але, на жаль, дуже важко це робити, коли кожного дня гинуть прості люди лише тому, що комусь з узурпаторів влади на планеті постійно хочеться погріти руки на війнах, винищуючи і населення, і природу планети.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
