Є на планеті прекрасні, затишні місцини.
Люди чудові там, клімат завжди весняний.
Тільки чомусь линеш в спогадах до Батьківщини.
Часто приходить вона у безрадісні сни.
Клята війна принесла стільки горя в країну,
Стільки смертей, руйнувань і поламаних доль!
Змусила нАрід тікати, щоб тут не загинуть,
І в чужині сподіватись на кращу юдоль.
Розпорошила війна земляків-українців.
Ходять, блукають сердешні по різних світах.
Їм виживати несолодко серед чужинців:
Наче гніздечка раптово позбавлений птах.
Доки ще буде мерзенна війна убивати
Мій волелюбний, нескорений лихом, народ?
Скільки вигнанців ще буде по світу блукати,
Марно чекати кінця нестерпимих знегод?
Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнного часу.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно