Є на планеті прекрасні, затишні місцини.
Люди чудові там, клімат завжди весняний.
Тільки чомусь линеш в спогадах до Батьківщини.
Часто приходить вона у безрадісні сни.
Клята війна принесла стільки горя в країну,
Стільки смертей, руйнувань і поламаних доль!
Змусила нАрід тікати, щоб тут не загинуть,
І в чужині сподіватись на кращу юдоль.
Розпорошила війна земляків-українців.
Ходять, блукають сердешні по різних світах.
Їм виживати несолодко серед чужинців:
Наче гніздечка раптово позбавлений птах.
Доки ще буде мерзенна війна убивати
Мій волелюбний, нескорений лихом, народ?
Скільки вигнанців ще буде по світу блукати,
Марно чекати кінця нестерпимих знегод?
Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнного часу.
Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Але з тих чи інших причин мої співвітчизники змушені були пристосовуватися до життя на чужині. А тепер ця жахлива війна! Знову війна! Це - велика трагедія для моїх земляків і для мене, хоча я волію помирати тут, на Батьківщині.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком! 
