Хтось чекає літа, ну а хтось – зими́,
Мати слі́зьми вмита – син поліг грудьми.
Хтось в молитві ру́ки знов до Бога звів,
Щоб Госпо́дь почув нас й ворогів відвів.
Хтось весну чекає – сіять щоб жита,
Хтось вже сил не має, щоб нести́ хреста.
Хтось біжить у осінь золото збирать,
Ко́гось в домовині стали зустрічать.
Хтось вечірні зо́рі взявся знов лічи́ть,
Хтось молитву молить, бо ще хоче жить.
Хтось вербі над ставом ко́си розпліта,
А над ки́мось знову ворог проліта.
Хтось сонати вітру слухає в гаю́,
Хтось стоїть в нерівнім з ворогом бою́.
Хтось росу сріблясту бачить на траві,
Потопає знову хтось в свої́й крові́.
Хтось в саду вишневім слухає птахів,
Ну а хтось не скаже вже ніяких слів.
Хтось у води мо́ря залюбки зайшов,
Хтось же в потойбіччя назавжди́ пішов.
Хтось чекає миру і кінця війни́,
Щоб живі вернули до́ньки і сини.
Хтось вже віру втратив, що настане мир,
Бо воює й досі сатана-упир.
Так подекуди маємо прикрі приклади, коли насолоджується "росою сріблястою", а хтось "потопає у своїй крові". Це болісне усвідомлення розколотості реальності.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!