У цьому світі війни - звичне діло,
І споконвіку знищують людей.
Дав Цар Небесний нам розкішне тіло.
Напхав диявол в голови ідей.
Ідеї служать фіговим листочком,
Що прикриває хижий намір тих,
Хто любить владу, гроші й заморочки
Й тим спричиняє людству купу лих.
Чи на планеті є такі місцини,
В яких би брязкіт зброї не лунав,
Щоб не було там жодної людини,
Боїв запеклих і страшних заграв?
Куди тікати з рідної планети?
Тут, очевидно, спокій не знайти.
Тривають скрізь виснажливі вендети.
Подамся, мабуть, у чужі світи.
А що, як Всесвіт не такий ласкавий
І там тривають війни затяжні?
Піду до кухні, вип"ю чашку кави
Вона розвіє всі думки жахні.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
