Життя нам дало прагнення до щастя… Що ж, б»ємось ми тепер у смертнім бою! Так рвемось ми вперед, що вже забули давно про ту дитячу мрію свою: щоб мама, тато…й радість сонцю поруч йшли з тобою. Навіщо все це? Для чого ми усі живемо? Прокидаємося вранці: чистим зуби, ароматну каву спіхом п»ємо…й біжимо… А потім що? А потім знов рутина сіра… Щодня з»їдає нас ота буденність неодмінна, Хто відповість де та коли їй буде міра? На що ми сподіваємось? Чого чекаєм далі? Всі знають: «…дві сторони у кожної медалі!». Й про що ми думаєм, коли стоїм на п»єдесталі? Про те, яким тернистим був той шлях та чи залишить перемога ця в душі відбитку знак? Як би не так! А може думаєм про страх за старість, До якої залишилась вже лиш миті малість? Майже ми мислим про здобутий досвід… Та ні нам заважає слави власний осліп! Щодня стоїм ми як на перехресті та думаєм, як в пошуках себе не розгубити залишки достоїнства свого та честі. Як часто ми падем усі лицем в грязюку, а ще частіше нікому подати тобі руку… не дивлячись на це, не хочемо здіймати сорому пилюку, і далі терпимо принизливу ту муку! Кажем собі: нехай…Нехай все так і буде… Все перемелеться…перетреться…кожен про це забуде! Лише у пам»яті тобі колись це одзоветься, Безжально струн отих в душі торкнеться! На разі потрібно нам схопитися за шанс іще один ………………………………………лише один! Щоби розвіяти невпевненості дим! У мить таку ще відчуваєш ти напругу свого серця та сподіваєшся на те, що не закрита вже для тебе в небо дверця. І схаменешся ти…і защемить ще совість… Ну от! Дарує знов життя тобі можливість переписати свою повість! Нехай усе не так, як тобі хотілось і бажалось, Проте тепло і воля до буття в твоїй душі іще зостались! Стаєш ти до спокус людських лицем і усвідомлюєш, що призначення людини бути не лиш «споживачем», дає це тимчасово поштовх бути добрих діл творцем! Хочеш цього? Зізнайся чесно… хочеш! Тоді чому боїшся, що на шляху до істини своєму ноги ти замочиш? Не будь, як всі! Не будь, як сіра маса! Щось ти зроби і доведи, що вартий стати «іншим класом»! Чого боїшся ти? Чого вагаєшся? Що добре і що зле, поклавши на ваги, ти ж точно розбираєшся! То ж кинь ти жереб… Випало:“Omne enitium dificille est!”? Й нехай не викликає в тебе це тепер протест! «Нема набоїв в тебе вже…», - хтось злісно тобі скаже? Віриш цьому? Удача песимістам посмішки своєї не покаже! Кожен шанс – це новий ділу привід… Що ж роби сам із цього тепер вивід! Кажеш, ти не думав, що станеш колись у стрій? Що ж, даєш продовження знову думці моїй… За кожним в долі своїй останнє слово, Питання мучать нас, воно заводить тебе знову й знову! Ти ще не знаєш, чим одзоветься день вчорашній, Та вже питаєш: а що там скаже завтрашній…? А може несподівано так розповість щось гість прийдешній… Чи істину розкаже про життя вам емігрант вчорашній? От знову…Іще один день життя…….. Проте ти знову так і не знайшов свій сенс буття! Ще серця твого, втомленого пошуком, не сіла батарейка І заспіває пісню на світанку в клітці канарейка… Як рейка…ні як шпала! Звалилася на голову твою питань тепер облава! Не відкладай у довгий ящик…піднімайся вище, Хоч на вершині справді холодний вітер тихо свище, Не бійся… в кожного є крила… І знову мрія тебе твоя підхопила! Від недостатків власних ми повним життям вже не живемо… У невідомість із зверненням до Всесвіту листи частіше шлемо… Й ждемо…….Ждемо……Знову ждемо…. Поки ту істину життя власноруч не знайдемо! А коли знайдемо, чи прийняти її спроможні будем? Та покоління прийдешні із вдячності цього вже точно не забудуть! Нам подарує щастя те знання, Що не даремне на землі людське життя!!!
Марійко, Ви правильно дали означення - це саме ТВІР, аж ніяк не вірш. Це - Ваші роздуми про сенс буття, які ще повинні набрати і чіткішої форми, і глибшого змісту. Хай Вам усе вдасться і хай Ваша праця не буде даремною.
Марійко, прошу сприймати наші коментарі, як дружні поради. Це добре, що Ви так серйозно задумуєтеся над життям і його цінностями. Я б сказала, що дуже серйозно. Видно, що Ви відповідальна людина. Віршуйте і прислухайтеся до порад. Ми усі тут один у одного вчимося. Почніть хоча б із того, що рядки, які римуються, повинні мати однакову кількість складів. Перегляньте вірш, читайте інших і порівнюйте. У Вас усе вийде!
Як на мене - це - справді - вірш. Однак, дуже складний для сприймання. Своєю об'ємністю перш за все. Дуже глибокий, оскільки змушує замислитись. Приємно його читати, бо розумієш, яким непочатим полем роботи уже володіє автор і це при наявності такого всеохоплюючого бажання творити. Я ставлю 4.0. як стимул до кращого. Ви можете, - я це відчув. І ще раз перечитав вірш. Дякую. Натхнення Вам.
Дуже гарно дякую, що оцінили та прокоментували!:danke: Я вперше виставила якесь своє "творіння" на розсуд інших........Тому важлива Ваша думка! Тут, за моїми спостереженнями, зібрались творчі та талановиті люди! Поважаю таких! Дякую за позитив!:)
А твір не може бути віршем , чи вірш не може бути твором ... В наш час нічого невідомо ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
2
Я обов"язково візьму їх до уваги!!))
