Як убить апатію на життя і будні? Як дограти партію на самотній лютні? До цих пір хапаюся за пожухле щастя, Ні за що не каюся, - не клену напасті. Озирнусь за обрії, - мало бути більше, КумИ, друзі добрії, а тепер лиш тиша. Криза за турботами, вивела на воду: Хто фальшивив нотами, хто без честі з роду. Як убить апатію, як скінчить репризу? Одягнути мантію чи попівську ризу? Поміж стін метаюся, - все таке не миле, Вийду і питаюся: чорне - ще не біле? У очах приреченість, на губах зневіра, Я не сам обпечений з посмішкою звіра. Не пускайте ви у дім апатичні лиця, Бо за ними, наче дим, прийде щастя... вбивця.
Сподобалася мені ваша робота, Олександре. Над подібними питаннями неодноразово задумувався сам, цілком близькі і відомі кожному не тільки із віршів ситуації.
На цей момент вірш близький і мені. Взагалі, зараз пишуться вірші, які запам'ятовую відразу, бо їх переживаю усім своїм єством. Тільки вільна хвилинка - і самі собою зринають то "Австралопітеки", то "Як убить апатію?". Дякую Вам за увагу і коментар.
Просто, якщо вже не вона, то - нІкому. Ти, як завжди, права. Давненько Ти мене не коментувала. До речі, я чомусь уявляв Тебе саме такою, як Ти є на фото... Мамою.
Апатія ... А патія ... АП атія ... І вже пропала вся апатія бо треба вже задуматися над нею ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
