Троянди вогник, як свіча, То обпече, а то - зігріє. Чи знаєш ти про це, дівча, Що квітам щиро так радієш? Шипи колючі на стеблі Лишають скалки у долонях. Плетуться радощі й жалі, Та сивина в батьків на скронях…
А я люблю тюльпани... Хоча я розумію, що Ви, Вікторе, мали на увазі, коли писали цього вірша. Зайдіть, будь ласка у приват. Я Вам залишила повідомлення.
Читаєш ... за людей радієш , бо вміють словом так сказати ! Бо головне - це не мовчати !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
2
ще раз дякую