В дитинстві безтурботних днів,
ми всі, давно уже не діти,
Бо осад мрії в думці сів,
Чи не зарано нам хотіти?
усі тікають із полону,
суспільства,побуту,бездії,
я бачу лиш людей колону,
у пошуках своєї мрії... В дитинстві-думкою із нею,
а в юності ти робиш все,
щоб в зрілості була твоєю,
та в старість час усіх несе... І ось залишився останній крок...
Тьмяніють очі їх веселі,
не бачать бажаних зірок,
Лиш мрії розбиваються об скелі.
| 
у Вас 
0
