Все, що було – уже було, А те, що буде – буде. Скупими стали на тепло Вуста твої і груди. В твоїх очах погас вогонь, Одна зола синіє. Байдужим холодом долонь Приборкала надію. Гірчить вночі зневіри дим Та серце крає спомин, Як радість повнила твій дім І проганяла втому. Палала молодість вогнем, Тремтіла від розлуки. Благав тебе: - Давай заснем! А ти хотіла злуки. Просила полум’ю вітрів, Горіла до безтями… Вже попіл, де вогонь горів, Розвіює вітрами. Душа полегшено зітхне У присмерках світання. Ти будеш згадувать мене До болю, до ридання.
Михайле, я, як і кожний із нас, мабуть, ще щось гарне не написав, хоч спроб це зробити було вже чимало. Звичайний прохідний вірш, не більше. Повір мені, деякі свої добрі речі я просто нутром відчуваю. В даному випадку нічого подібного не відчув.
Не погоджуюся з даним висловлюванням.нутром чують сліпі люди.Не думаю що ви до них відноситесь А вірш як на мене-в стилі подумай досить гарно вдався Поет-це теж людина,Але вас всіх так важко розуміти, ось твориш чудо небувале, але несеш його палити
Не мені судити. Відповім шматком недописаного вірша. Коли ваші очі сумні, Коли починаєте заздрить, - Не ставте в провину мені Життєві свої негаразди. Буваємо різних мастей Чомусь ми у свята і будні. Поети не судять людей, А людям поети підсудні...
Не зуміла правильно розрахувати свої сили на довгій дистанції кохання, так у багатьох із нас буває - спочатку палаємо, а потім байдужіємо. Чи ні, пане Пилипе?..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
