| ЗИМА Цей вірш присвячую тобі,
моїй людині дорогій
Життя твоє тебе хай любить,
І завжди хай тебе голубить.
Пройшли затяжні та сумні,
осінні місяці нудні,
Тепер не знаю, що сказати
Як повні туги ці звязати
слова, що в голові сидять
Мене ковтнули з головою
Ці будні, повні жалю й болю
Ці вихідні, що гірше буднів
Дурний цей січень, нерозсудний,
Що нас морозами лякав,
Нажаль нічого він не знав
Не знав він, що його морози
Злякають бурого в барлозі
А в нас, в людей все трохи важче,
життя прожити хочем краще,
та сипляться на нас проблеми,
А в нашій логіці дилеми,
І ми не знаєм як вчинити -
чи плюнути на все та й жити
як і до того ми жили,
чи взяти сили всі у руки,
Забути ці затяжні муки
Й зі всеї сили йти вперед
Та й з дьогтю зготувати мед.
Хоча здається це важким
Та помиляєтесь ви. Цим:
Це буде дуже, дуже важко,
Як без сачка зловити пташку,
Та навіть важче, ви це знайте,
Проте себе ви не лякайте.
життя переламати вийде,
Над нами ясне сонце зійде,
Зима безсовісна пройде,
Весна квітками зацвіте.
Розтануть наші всі проблеми,
Зруйнуються нудні системи,
системи дивних принципів
Й життя спокійно потече,
Красою й щастям обпече.
Тоді і зрозумієм ми,
що наші всі щасливі сни
не тільки снами можуть бути,
Потрібно трошки лиш струснути
всі звичні правила нудні.
1.2.10 I ЗHOBУ ПPO ЖИTTЯ Я нe дypний, бaгaтo вмiю,
Алe в coбi нe poзyмiю
Дeякиx дyмoк cвoix.
Я xoчy жити кpaщe вcix
Кoлиcь чoгocь тa й дocягнyти,
Людинoю знaчнoю бyти,
Нaвчaння cкiнчити cвoє,
І знaти, щo y мeнe є
мoжливicть дaлi дoбpe жити,
i лиш нeвaжкe щocь poбити.
Тa лoгiкa кoпaє глибшe
(бо лoгiк я, poмaнтик - piдшe).
У чoмy ceнc вcьoгo життя?
Нeвжe щoб жити вeceлiшe?
В дocтaткy, в злaгoдi i лiпшe
Нiж я тeпep живy?
A ceнc? Я ж вce oднo пoмpy
Нe дocягнyвши iдeaлy.
Життя для цьoгo тpoxи мaлo.
Toдi ж нaвiщo в cвiтi жити?
Щoб дoбpe cпaти, icти й пити?
Пoгaнo цe. Я yявив:
Життя cвoє я вce пpoжив
І caм y ceбe зaпитaв:
Нaвiщo цe життя ти мaв?
І вiдпoвiдь нe змiг би дaти.
Життя тaк лeгкo зpyйнyвaти
У нaш oбмaнy пoвний чac!
Й цe зoвciм нe xвилює нac:
Сaмi oбмaн цeй cинтeзyeм
І бpeшeм. Й пpaвди ми нe чyeм
Вiд бaгaтьox близькиx людeй.
Дoбитиcь cпoкoю в життi
Нe лeгкo. Tpeбa в дoбpoтi
Йoгo пpoжити й в poзyмiннi,
У щиpiм cпiлкyвaннi й вмiннi
Як тpeбa - тo дoпoмaгaти,
І icтиннo кoгocь кoxaти,
І нaвiть iнкoли пpoщaти
Кoгocь зa щocь. I пaмятaти,
Щo в нac лишe oднe життя.
У цьoмy i ceнc вcьoгo бyття:
Щoб щacтям з iншими дiлитиcь.
Coбi пoтpiбнo лиш вiдкpитиcь.
Й ceбe caмoмy зpoзyмiть.
3.2.10 СУМНО Ніколи не був ще таким одиноким,
Дивлюсь я у небо широке й глибоке,
Воно так притягує погляд людський,
А я вже й не знаю, хто сам я такий.
Блукаю по вулицях темних і тихих,
Куди йти не знаю, не зна й що робити...
Місяць за хмарами десь заховався,
Нічийний собака десь збоку промчався...
Понуривши голову далі іду...
5.2.10 ПОКИДАЮ... Не знаю, чи логічна тема,
Проте у мене є проблема
Та й не проблема це, можливо
і що хвилююсь це не диво.
Так от, у році цьому
Не повернуся я додому
Бо школа - це мій другий дім
Де рідні всі мені і рідний я усім
А тепер мені забути
треба школу. Як же бути?
5.2.10 ЖУКИ Звучання музики для мене
Неначе промінь ясний з неба.
Моє життя стає яснішим
І романтичнішим, й щирішим
Коли я музику вмикаю
А інколи і сам зіграю...
Та маю дякую сказати
Я групі Beatles, вам не знати
Що ж то за музика у них.
Пісні простіші за простих,
Та в серце лізуть, просто в душу...
Та й мінус є: тепер я мушу
Щодня цю музику вмикать.
5.2.10
| 
та
у Вас