Беззвучна тривога

Ні в чому не винні,

за що ж ви повинні,

ходити напівінвалідами?

Є руки, є ноги,

та в дУмках тривоги,

попарно ідучих із бідами.

І люди як люди,

але не забудуть,

епіграф...-маріонетки,

мікстури розлито,

аби далі жити,

все нові і нові таблетки.

У мами-пологи,

беззвучна тривога,

на вік написала догану,

та вам не пороблено,

дітям Чорнобиля,

лиш забагато урану...