***

Так свято ллється міддю дзвін,

Дзвенить дзвонар...,але в нікуди,

хоч як далеко чутний він,

чомусь не йдуть на нього люди.

Лиш вітер лине паралеллю,

і на отця наводить думу,

що по чолі сповзає селлю,

і той всміхається....та сумом.

Стихає дзвін мало-помалу,

Дзвонар зітхнув,дививсь безсило,

Лиш три бабусі завітало,

а молодь....

та пішла на пиво.