 Відходить потяг днів…
А сум мій запізнивсь…
І повернувся знов до мене потай.
Скажу йому: до мене ходять сни –
Я - не самотня. Невдач зоря – на відстані руки.
Між мною і зорею щасть – безодня…
Всміхнусь: мене відвідують думки –
Я – не самотня. І вабить усміх місяця вгорі,
До себе кличе в височінь Господню.
Не йду. До мене ж прилітають мрії –
Я – не самотня. А нерви – мов пекучі сонця сплави,
Що спалюють мене живцем сьогодні,
Та в серці – сотні на майбутнє планів –
Я – не самотня. Пливу глибинами, між прозою й віршами,
І не страхаюсь крутизни життєвих сходин:
Якщо в мені тріпочеться душа –
Я – не самотня.
| 
у Вас 
