посипались з долонь пістряві сни і спогадами б'ються в клітці тіла. у сірості очей душа зітліла, не дочекавшись голосу весни. повільно до небес летить невміло, лишаючи ланцюг думок тісний. навіки засина в руках зими і димом розтає у марі білій. розплющиш очі і не бачиш неба, безпомічний і безпорадний, як амеба ти далі рухаєшся внікуди. прокинся! може час тобі іти? та досить спати. все життя тікає. навчись відчути смак земного раю.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1555 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
